КРИЗОВА ЛОГІСТИКА

Перевезення вантажів стала дорожче.

Як удар по металургам можна розцінити січневе підвищення залізничних тарифів на тридцять відсотків.

Вже рік металургія країни несе великі втрати. Криза в економіці та енергетиці, військові дії на сході, руйнування транспортної інфраструктури Донбасу і, як наслідок цього, – нестабільність поставок сировини, зниження обсягів виробництва. І все це на тлі падіння цін на світовому ринку металу. Тепер ще залізничні перевезення в країні подорожчали на 30 відсотків. Про те, як працює сьогодні транспортна служба комбінату, які складнощі долає, – наше інтерв’ю з директором з транспорту і логістики МК «Запоріжсталь» Олегом Адамановим.

– Олег Федорович, сьогодні логістична складова виробництва вийшла на передній план. Доставка сировини, відправка продукції – як з усім цим йде справа сьогодні?

– Ситуація дуже важка, на грані. Географія поставок сировини на комбінат завжди була дуже великою, ми були пов’язані тісними нитками з багатьма регіонами. Перш за все, це був Донецький регіон, з його вугіллям, коксом, вапняком, іншим. Сьогодні він охоплений бойовими діями. Залізнична інфраструктура зруйнована, і її поки неможливо відновити. У підсумку комбінат зіткнувся з дефіцитом вугілля і коксу. Авдіївський коксохім – наш традиційний партнер – постійно піддається обстрілу і мова вже йде просто про порятунок підприємства.

Склади йдуть в обхід зруйнованих станцій, але таких у Донецькій області залишається все менше.

– Наскільки нам відомо, проблема з постачаннями не тільки коксохімічної продукції, але і вапняку, видобутого підприємствами з Донецького регіону.

– Ще влітку минулого року, після втрати Криму, ми переорієнтувалися на поставки вапняку з Донецької області. Це Докучаєвський комбінат і Комсомольське рудоуправління. На жаль, вже другий тиждень у нас немає зв’язку з Докучаєвським, відвантаження там практично зупинено.

Ще один постачальник вапняку для нас – Комсомольське рудоуправління. Але й там вже кілька днів йдуть серйозні бойові дії, в результаті чого кілька навантажених маршрутів стоять на станціях у Донецькій області – Ясинуватої, Іловайську, Каракуба, Оленівці.

Транспортна інфраструктура там практично зруйнована, люди не виходять на відновлення через постійні артобстрілів.

Буквально першого лютого до Ясинуватої намагалися заїхати шляховики з відновлювальним потягом, але їх туди не пропустили, так як йдуть бої.

Плюс до всього це і питання неповернення вагонів. Тому що не тільки наші склади застрягли в зоні АТО, але і вагони наших партнерів – «Металлургтранс», «Укренерготранса», «Трансгарант» – стоять на різних станціях, а часом просто кинуті на шляхах.

– В відносно спокійних областях теж несподівано виникають транспортні колапси – як якийсь час назад на Одеській залізниці.

– Так, наприкінці минулого року, у зв’язку з відсутністю дизельного палива на Одеській залізниці в комбінату були великі складності з доставкою металопродукції в південні порти. Тоді стояли не тільки наші склади, а й з продукцією «АрселорМіттал», «Інтерпайпу», інших українських підприємств. Було дуже багато кинутих поїздів, які йшли на адресу Херсонського, Миколаївського, Одеського портів.

І ось сьогодні ситуація може повторитися. На цьому тижні надійшла інформація про те, що на Одеській дорозі знову виникають проблеми з паливом. І можливо, сьогодні-завтра будуть введені чергові квоти на відвантаження в адресу портів. А це означає – криза ще посилюється, ціни знову б’ють по металургам, яким зараз і так вкрай важко.

– Наприкінці січня «Укрзалізниця» різко, на 30%, підвищіла тарифи на залізничні перевезення вантажів. Наскільки сильно це позначиться на роботі промислових підприємств?

– Про плани щодо підвищення тарифів Міністерство інфраструктури України заявило ще наприкінці грудня. Але тоді це підвищення анонсувалося з лютого – на 30% на всі групи вантажів, крім кам’яного вугілля, тарифи на який росли б поетапно, в лютому і в квітні.

Підвищення тарифів відбулося в ніч з 30 на 31 січня.

Аргументи Міністерства прості: вказане підвищення сприятиме часткової стабілізації фінансового становища українських залізниць, викликаного, в свою чергу, падінням обсягу перевезень, підвищенням цін на продукцію для потреб галузі, збільшенням боргового навантаження через підвищення курсу валют і т.п. Що отримає після цього підвищення промисловість України? Дуже сильно постраждає при цьому гірничодобувна галузь, ціни на її продукцію в минулому році знизилися вдвічі. І зараз її видобуток балансує на межі збитковості. До рубежу, за яким вигідніше буде зупинити роботу гірничорудних підприємств, залишилося зовсім нічого, і підвищення тарифів – це ще один крок до нього.

Підвищення тарифів стало важким ударом для металургів, що зазнають сьогодні великі труднощі.

Вантажоперевезення – один з найважливіших факторів рентабельності для будь-якого підприємства. До 90% вітчизняного вантажообігу припадає на залізницю. Промисловість просто не може пересісти на автотранспорт, як це може в будь-який момент статися з пасажиропотоком. Тому підвищення вдарить по рентабельності не тільки металургів, які працюють з експортом та імпортом, але і перевізників продукції всередині країни. Це ніяк не сприятиме конкурентоспроможності національного виробника в цілому.

– Крім цього, світові ціни, як на готовий металопрокат, так і на сталеві напівфабрикати і чавун різко знизилися.

– На жаль, приймаючи рішення щодо різкого підвищення залізничних тарифів для промислових підприємств, державні чиновники не розуміють, що це 30-відсоткове підвищення може стати непосильною ношею для підприємств, які і так працюють на межі рентабельності, а деякі взагалі в збиток.

До того ж, ніхто чомусь не враховує такий великоваговий зовнішній фактор, як криза на світовому ринку. До падіння цін на нафту, газ, вугілля, залізну руду додалося також пікірування цін на металопродукцію. Для українських металургів друге півріччя минулого року виявилося гірше, ніж криза 2008-2009 років. Крім втрат від бойових дій на сході України, виробники зіткнулися з різким падінням світових цін на свою продукцію.

– Одним з аргументів підвищення тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом був наступний – індексація тарифів вкрай необхідна для часткової стабілізації фінансового стану галузі.

– Сьогодні складно уявити успішною взагалі якусь галузь української промисловості. Однак це не привід вирішувати свої фінансові проблеми за чужий рахунок, користуючись своїм монопольним становищем. При цьому забуваючи про те, що цей величезний фінансовий тягар лягає на промислові підприємства гірничо-металургійного комплексу і на наших суміжників, на які припадає до половини загального обсягу перевезень залізничним транспортом.

Можна ж йти іншим шляхом – модернізувати оновлення рухомого складу, впроваджувати ресурсозберігаючі технології, вирішувати питання власної окупності і зниження неконтрольованих витрат. Варто тільки скоротити витрати при придбанні «Укрзалiзниця» основних засобів та товарно-матеріальних цінностей за ринковими цінами і за прямими договорами з постачальниками. І потрібні залізниці мільярди гривень обов’язково знайдуться.

Будь-яке підвищення тарифів необхідно розглядати виважено і тонко, враховуючи інтереси всіх сторін. Поки що цього немає.

Важке фінансове становище зараз не тільки у залізниці – у всієї української промисловості. І вирішувати проблеми однієї галузі за рахунок інших – не вихід із загальної кризи.

***

думка експерта

Сергій Біленький, голова Федерації металургів:

– Запропонований міністерством інфраструктури порядок підвищення тарифів на залізничні вантажні перевезення сьогодні напряму загрожує критичними збитками промисловому сектору і, як наслідок, різким зменшенням обсягів виробництва і транспортування продукції, що лише загострить поточний кризовий стан вітчизняної економіки

***

Олег Адаманов, директор з транспорту і логістики:

– Ситуація з доставкою сировини, відправкою продукції сьогодні дуже важка, на межі.

Menu